Підсумки року(

Мені здається, що на світі я жила вічно… Мо, таке відчуття — перший признак старіння?

Завтра мені вже бахне 26!!! Так багато? Троха страшно, бо я пам’ятаю події 10-річної давності, і мені вони, як вчорашні… Все скаче галопом і хочеться встигати скакати в ногу. Скілько планів у голові-серці, а в реалі мало що втілила. Хоча нарікати на минулий рік свого житія не буду — зробить встиглося багато (хоча багато й непотрібного): випертися заміж, дописатися до НСПУ і нескінченних дьоргань то на радіо, то на TV, дописатися до втоми, від якої букви починають колоти в с*аку (це я про роботу і мрії про відпустку), відкрити в собі приховані таланти до різного хенд-мейду, відкрити в собі таку «желізну» терплячість до того, що мене бісить, шо аж самій дивно… Загалом, плідний був рік, але надто з присмаком одинокості… Бо, хоч і багато всього, але не того, що тра мені для душі моєї вразливої. Отак!

А ше — ніяких планів святкування початку свого наступного року житія… Не хочу ніяких гостей, хочу кудись сховатися з книжкою і кавою на цілий день чи два… Ну, хіба погане бажання для себе коханої?