Оргазм

Вибачте за інтригу… То я про сьогоднішній інтелектуально-духовний оргазм від спілкування з Андруховичем. Він знову побував у моєму рідному місті. Дяка Богу! А ще дяка за те, що є такі люди, що мені пощастило сидіти за півметра від нього, що він дивився і слухав мене, а я — його…

Якщо чесно, він не був і не є моїм кумиром. Не знаю, чи до сьогодні взагалі хтось ним для мене є? Але він — таки талант. Передусім, у вмінні говорити, дивитися на людей, бути публічним і водночас — загадковим (бо ви не бачили його очі! Темні, карі, глибокі і магнетичні!), ну, і звісно ж — писати!

В рамках туру Україною з презентацією свого «Лексикону» він нарешті добрався й до нас! «Лексикон» я не читала, але знаю, що воно таке. Читатиму чи не читатиму, час покаже. Бо я рідко читаю «нашумівші» книжки. Ті, хто читав, кажуть різне: і погане, і хороше. Андрухович стверджує, що то — його найліпша книженція. Сьогодні я мала оргазм від його вміння читати те, що написав. Він читав історії всього двох міст. Від однієї з них мені хотілося його розцілувати! (на щастя, стрималася) А загалом я прочитаю його книжку тоді, коли він напише про моє місто. Сьогодні він це пообіцяв, тож чекайте продовження «Лексикону», фанати! А я йду писати своє інтерв’ю з Андруховичем у рідну газету! )

Копняк з минулого 2

І ото тра було мені заглянути сюди, щоб нарватися на Цитринин «Копняк з минулого»? Я он кілько днів лікую «синяки» від власного копняка з минулого. І то чого? Бо моя най-най-найцінніша Наталі, з якою я за браком часу вже Бог зна скільки не можу здибатися, розказала мені по мобільному таку історію: сиділа вона на днях з одною знайомою в одному розважальному місці і за їхній столик підсіли якісь «штрішки». Один їй був до кольок в обох очах знайомий, але в пам’яті ніяк не спливало — звідки. Але, розговорившись, всьо вияснилося. То був мій давній колишній, мій перший. (Блін, саму аж підкидає зараз від того, що пишу.) Як тільки вони розставили крапки над «І», він завів мову тільки про мене, питав-розпитував, як я і що я, де працюю зараз, як мені замужем, і чого я туди взагалі поперлася… Ну, де логіка? Коли ми були разом, а то тривало місяців 2 чи 3, він нарешті зробив своє діло (бо ж був перший) і сказав: «Давай залишимося друзями». Не знаю, мо, хтось би й залишився, але не я. Бо, як на мене, друзями можна бути з другим, третім чи десятим, коли все-одно вже нічого було втрачати, але не з першим, який, зараза, напевно знав, що хоче тільки одного, але не серйозних стосунків. А тепер, свинюка така, питає про мене. Більше того, за більш, як три роки, як ми не спілкуємося, він навіть не хоче когось собі шукати, що мене ще більше злить, бо таке враження, що він жаліє і жде мене. А я ж не вернуся!!! І не тому, що одружена, а тому, що не наступаю на одні і ті ж граблі.

Все ОК!

Знаю-знаю, не було мене тут давненько. Хоча ні, не так. Я тут частенько перечитую всі ваші новини і радості-трагедії «жизні», а от про свої — мовчок))). Так от, у мене всьо ОК! Ну, якщо не брати до уваги сімейного ігнору і нестачі уваги-любові, але я вже звикла, що мед ложкою їсти не можна, тому знайшла собі інші ласощі — творчість!

Вдарилася я у хенд-мейд, як у стінку ))). Витворяю таку всяку красу, що потім сама не можу відірватися і сиджу-милуюся!!! Роблю букети-композиції з цукерок, а ото нарила в Неті картиночок із канзаши і влюбилася просто! Тепер дерзаю ще й в цьому напрямку. І головне — ВІРЮ В СЕБЕ І СВОЇ ВМІННЯ! 5 цукеркових букетів вже подарувала, 3 у мене купили, так що бізнес пішов ))) Жартую звісно щодо бізнесу, бо це передусім таке задоволення, що не треба ані чоловіка, ані його уваги чи любові, тут тільки ЛЮБОВ ДО СВОЇХ ТВОРІНЬ дає неймовірну наснагу.

А ще, якщо все йтиме добре і люди замовлятимуть мої роботи, то можна буде не паритися про роботу і гроші, бо на крайняк своїми руками на хліб зароблю!

Блін, починаю влюблятися в себе, бо я таки і справді стільки всього можу, просто ще сама цього не зна! ))))